Надія Бурмака

Комусь доля – спіла диня, комусь – недозріла...

(про життя українців в Америці)

Восьмий рік тут, а все не звикну, і так тяжко від того...

То їдь додому, що тебе тут тримає?

Ти що, газет не читаєш? Не знаєш, як там тяжко?

                                                                    (випадково почуте)

Коли з мандрівки повертається молодий,

йому має вклонитися старий

(укр.нар.прислів’я)

Непрості обставини випихають людину з рідної країни за океан – шукати кращої долі. Нестатки женуть з хатки - так звана четверта хвиля української еміграції здебільшого їхала сюди для реалізації фінансової, а хтось і особистісної. Але чому комусь вдається досягти запланованого, а інші, ще й як працьовиті, розумні й хистовні люди втрапляють до стану невдах? А й навіть досягши статків, чоловік дивиться журливими очима на світ, не радіючи заробленим грошам та відкритим завдяки їм можливостям.

Яку роль відіграють в цьому обставини, а що залежить власне від людини?

Серед найчастіших негараздів, які подекуди видозмінюють наших людей як особистість, можна виділити дві категорії:

- залежності (алкоголь, наркотики, ігрова залежність тощо);

- фрустрація (зневіра у власних силах), дисфорія (дратівливість, злостивість, заздрість, зниження комунікаційних навичок), субдепресивні та депресивні стани, психопатизація особистості тощо).

Звичайно, можно говорити про такі чинники, як болючість соціальної меншовартості, коли шановані спеціалісти, з освітами (інколи з декількома), спеціалізаціями та регаліями інколи змушені сприймати як дар роботу низькокваліфіковану; про ненормований робочий день; про умови побуту, які й здалеку не схожі на сімейні; відірваність від сім’ї, від Батьківщини; чужомовне середовище і різність культурних традицій і ще багато про що. Але ж хтось переходить ці рівчаки тільки на психологічному дискомфорті, а хтось топить в них долю.

Де коріння подібних станів? Чи можна впізнати розвиток їх на ранніх стадіях, щоб благополучно оминути? Як можна застерегтися від подібних проблем?

Фахівці кажуть, що всі наші дорослі проблеми родом з дитинства.

Нема щастя зрання, не буде до смеркання

чи

Не було б щастя, та нещастя помогло?

Весь світ умовно можна поділити на жертв та переможців. А формується (власне, програмується) наша доля нашим же оточенням в ранньому дитинстві. Щоб визначити, до якого варіанту ми готові, варто хоч би згадати приказки та прислів’я, найбільш вживані у власній родині. Сім’ї, де плекаються майбутні жертви, зазвичай із зітханням демонструють своє бачення світу:

Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно.

Долечка, яка в мами – така і в донечки.

Нема щастя зрання, не буде до смеркання.

Бог терпів і нам велів.

Поки сонце зійде, роса очі виїсть.

Як бідному женитись, так і ніч коротка.

Згоріла хата, то гори і хлів.

Дай Боже нашому телятку вовка з’їсти.

В родинах, де підростають переможці, частіше чують:

Під лежачий камінь вода не тече.

Терпіння і труд все перетруть.

Що Бог дає, все на краще.

Нам доля – біль у серце, а ми їй під ніс – дулю з перцем.

На Бога надійся, а сам не плошай.

Не помиляється той, хто нічого не робить.

Тобто, готовність до тієї чи іншої соціальної ролі закладається з пелюшок. А якщо все це доповнюється власною слабкодухістю, лінощами та безвір’ям, то перспектива стати невдахою збільшується в геометричній прогресії. Навіть якщо ви талановиті до геніальності, це далеко не завжди стає запорукою гарної долі. Прикладів в історії – безліч. Тож дякуйте Богу, якщо на вашому життєвому шляху трапились оптимісти - вчителі, друзі, коханий/кохана, світосприйняття котрих допомогло сформувати активну позицію у будівництві  вашого майбутнього.

Щоб побачити майбутнє

Птаху Бог дав крила, а людині – розум. Маємо ним правильно користатися. Бо кажуть, що не така вже й велика перевага — мати жвавий розум, якщо не маєш вірності думки. Досконалість годинника, наприклад, не в його швидкій ході, але у вірній ході. 

Ще Гегель казав, що розум людський має три ключі, які все можуть відкрити: знання, думка, уява. На гіркому досвіді емігранти пересвідчуються, що незнання мови карається відсутністю або зменшенням кількості грошей. Думки людей, які відмовляються під тим чи іншим приводом інтегруватись в мовне середовище країни перебування, зазвичай малюють в уяві труднощі, пов’язані з цим процесом. Бажання від того роздвоюються на рівноцінні за вектром направленості наміри повернутися додому і водночас залишитися, де є. Ідеалізується минуле життя за принципом: «Негода в ріднім краї краща за сонце на чужині». І борсається чоловік у власній мовній німоті, полаює «їхні» звичаї та побут, виправдовуючи власні негаразди приказкою «Нема в житті щастя».

Пливе по річці буття не як рибка, вільно вибираючи напрям, а несе його життя за течією як зірваний з дерева листок.        

Якщо людина не бажає робити кроків уперед у своєму становленні, то, зазвичай, щоб прорахувати її майбутнє, потрібно додати до того, що було, те, що є. Усвідомлення перспективи  збільшує зневіру в собі та породжує купу різноманітного гатунку сумнівів.

Очі на потилиці

                 - Хворий, правду кажуть, що ви надто нерішуча людина?

                 - Та якось я все сумніваюсь у цьому, лікарю.

                                                        (Мала форма народної творчості)

Образно кажучи, сумнів - це очі, розташовані на потилиці. Пильно й тривожно вони ще й ще раз вдивляються назад, у минуле, на пережиті невдачі та поразки. Недивно, що будь-який рух уперед найчастіше супроводжується новими ударами головою об черговий стовп або стіну (ви ж бо не стільки вперед дивитесь, скільки назад). І чим більше сумнівів, тим більше з’являється шишок, а це, як розумієте, знищує залишки сміливості і зміцнює невпевненість у власних силах.

Людина ще гострозоріше вдивляється, але, знову ж таки, не вперед, у майбутнє, а у вчорашній день (у переконанні, що так вона краще застережеться від вчорашніх помилок).

Психологи давно дійшли висновку, що хронічні невдачі - це реалізований сумнів.

Ворога потрібно знати на обличчя

А проблеми, які є загрозливими для фізичного та психічного здоров’я, маємо роозпізнавати ще на їх підступах. Бо ми, люди, маємо схильність списувати все те, що нам у собі не подобається, на обставини, а то й на оточення. Звичайно, у цьому є та чи інша дещиця правди, але - для прикладу. З якої б причини ми не дістали застуду – чи то хтось почхав на нас в громадському транспорті, чи то одежина була неякісна, і ми змерзли, а все ж лікувати її, застуду, треба. Тож розпочнемо із залежностей.

Крізь гранчасту веселку

Найбільш часта залежність, яка трапляється спосеред емігрантів, це алкогольна. То ж в умовах газетного простору пропоную поговорити перш за все про неї. Здебільшого до зловживання спиртним призводять регулярні намагання знімати за його допомогою напругу, зменшувати дію стрессу, або постійна організація дозвілля з чаркуванням.

Чи далекі ви від цієї проблеми? Пропоную тест:         

ЧИ  СХИЛЬНІ  ВИ  ДО  АЛКОГОЛІЗМУ?

1.         Спізнившись до застілля, чи залюбки ви пристаєте на пропозицію випити «штрафну» чарку?

2.         Ви помічаєте, що бажання випити стає все дужчим, і що ви починаєте пити все більше і більше, все частіше й частіше?

3.         Чи вживаєте ви спиртне після невдалого дня?

4.         Чи часто ви жалкуєте щодо сказаного напідпитку?

5.         Чи з’являється у вас після пиятики відчуття провини, чи відчуваєте ви каяття?

6.         Ви почали відчувати потребу у випивці для полегшення або зняття почуття розчарування, неспокою, невдачі, депресії, напруження або навіть сором’язливості?

7.         Якщо ви випадково перепили, чи відчуваєте ви наступного ранку млявість, розбитість, нездужання, тремтіння рук?

8.         Чи виникає у вас потреба похмелитися після вживання спиртного?

9.         Чи їсте ви менше, ніж звичайно, коли випиваєте?

10.       Чи трапляються у вас інколи провали пам’яті за сп’яніння?

11. Чи виникає у вас після перших чарок бажання пити далі? Чи хочеться вам і далі пити — після того, як друзі вже зупинилися?

12.       Вам не подобається бувати там, де скупі на спиртне?

13.       Ви зазвичай п’єте без будь-якої конкретної причини?

14.       Чи пили ви останніми місяцями у випадкових місцях (на вулиці, біля крамниці, в під’їзді тощо)?

15.       Чи п’єте ви із незнайомими людьми?

16.       Чи подобається вам пити сам на сам?

17.       Чи помічаєте ви за собою потребу реґулярно випивати декілька чарок, повертаючись з роботи додому?

18.       Чи п’єте ви реґулярно для апетиту?

19.       Чи буває таке, що ви зловживаєте спиртним декілька днів підряд?

20.       Чи стає ваш потяг до алкоголю предметом обговорення знайомих?

21.       Чи помічаєте ви у себе звички давати обіцянки самому собі та іншим — зменшити вживання алкоголю, але не дотримуєте їх?

22.       Чи є неприємні вам розмови про алкогольні проблеми?

23.       Чи помічаєте ви у себе схильність до применшення кількості випитого спиртного?

24.       Чи виправдовуєтеся або обіцяєте більше не пити, якщо вам докоряють за часті пиятики?

25.       Чи робили вам на службі зауваження з приводу того, що ви п’єте в робочий час?

26.       Чи були у вас конфлікти з міліцією через уживання алкоголю або керування автомобілем у нетверезому стані?

27.       Ви помічаєте у собі прагнення самому подбати про свою випивку, не обговорюючи і не радячись з цього приводу ні з ким?

28.       Чи відчуваєте ви або ваша родина фінансові ускладнення через власний потяг до спиртного?

Відповідь «так» хоча б на одне із цих запитань повинна занепокоїти вас — вона може свідчити про настання алкогольної залежності. Дві позитивні відповіді свідчать про необхідність консультації у нарколога.

Не довіряєте тесту? Чому? Можливо, тому, що все настільки серйозно? Що ж стосується тесту, то він включений до підручників по наркології, як один з найбільш точних.

Що робити, якщо проблема все таки наявна? Спробуйте прояснити для себе особисто, які ніші алкоголь виповнює у вашій душі. І осмисліть, чого ви все таки хочете реально досягти в найближчі рік-два. Часто це допомагає зупинитись. Якщо ж не вдається - потрібен фахівець.

До речі. Розвиток алкогольної залежності досить чатсо супроводжується зниженням емоційного фону. Що саме по собі може призводити до формування субдепресивних та депресивних станів.

Найтяжчий тягар - це той, що на душі

Суб'єктивна клініка депресивних станів виглядає таким чином:

1. Понижений, пригнічений, тужливий настрій – це звичайний життєвий фон при депресії.

2. Нападоподібний характер цих станів. Напади туги.

3. Наростають порушення сну.

4. Все частіше з'являється дратівлива нудьга або незрозуміла печаль. Ніщо не радує, нічого не хочеться робити.

5. Наростає невпевненість в собі, незадоволеність собою. Понижений життєвий тонус. В настрої все частіше з'являються елементи душевної спустошеності.

6.  З'являється емоційна нестабільність, сльозливість.

7. Підвищується афектна напруженість, тобто людина в більшості часу перебуває, так би мовити, „на взводі”. У деяких з'являється безпричинна дратівливість, злість, підозріливість. Далі частою гостею стає так звана „тривога нізвідки”. Вона може проявлятися ненавистю, нападами заздрості, підвищеною образливістю. Одні хворі стають замкнутими, з малорухомими м’язами обличчя (є навіть такий термін – амімічність). У них може спостерігатися застиглий погляд, малорухоме обличчя.

Інші проявляють несподівану активність, багатослівність, хоча це найчастіше виглядає неприродньо, метушливо.

8. Функціональні відхилення: розлад апетиту, напади серцебиття у спокої, вирізняються добові коливання самопочуття, хворі насилу підіймаються вранці, в першій половині дня відчувають слабкість, розбитість, психологічний дискомфорт. Тоді як в другій половині дня зазвичай стан поліпшується.

Депресія не завжди проявляється всіма своїми ознаками. В практиці лікаря часто зустрічаються депресії, замасковані під загальні захворювання.

Ознаки замаскованої (соматизованої) депресії :

Незадовільний загальний стан, багато скарг, які стосуються роботи різних органів і систем.

Періодичність скарг – сезонність і добові коливання.

Відсутність об’єктивних ознак відповідної соматичної патології.

Зниження вітального тонусу (апетиту, статевого потягу, порушення сну).

Ангедонія – поступова втрата здатності отримувати задоволення від чого б то не було, перш за все, від задоволення потреб біологічного порядку (їжа, сон, секс тощо).

Алекситимія – нездатність людини описати словами власні емоційні переживання.

Нудьгу годую, журбу сповиваю, а сум колишу (укр.нар.приказка)

Частково поширеність цього захворювання пов'язана з численними стресами, які супроводжують людину як на роботі, так і вдома, частково - із загальною слабкістю організму, механізми функціонування якого раз у раз дають збої, що миттєво відображається на настрої і стані психіки. Проте рівень поширеності депресії зв'язаний ще і з соціальними чинниками. Все разом, химерно поєднуючись, і провокує розвиток всіляких негараздів, про які ми ведемо мову.

До депресії може призводити не тільки невміння впізнавати та проявляти власні емоції. Стримування, а то й придушення, негативних почуттів є найбільш частим чинником інших серйозних ускладнень зі здоров'ям. Гіпертонія, цукровий діабет, виразкова хвороба, ядуха, різноманітні ендокринні зрушення, загальне виснаження (астенізація), інші проблеми часто є результатом накопичених негативних переживань.

Вчені кажуть: «Плаче мозок, і сльози капають у серце, печінку, шлунок». Бо здоров’я не купиш – ним можна тільки розраховуватися.

За статистикою, на пацієнтів, у яких першопричиною виникнення тих чи інших хвороб є психоемоційне неблагополуччя, припадає більше 80 % лікувальної терапії без клінічного ефекту. У наш час, до речі, у всьому світі спостерігається тенденція до збільшення кількості таких хворих.

Як перемагати депресію

Спеціалісти стверджують, що кожна людина в нормі час від часу має коливання настрою, які нагадують за своїм перебігом депресію. Та коли цей стан затягується надовго, або ж стає емоційним фоном життя взагалі – варто стурбуватися.

Щоб змінити  мислення з негативного на позитивне, психологи радять спробувати внести деякі корективи в плинність побуту:         

1. Депресія завжди пов’язана з порушенням постачання кисню клітинам, тому побільше бувайте на свіжому повітрі. Ця рекомендація у всіх випадках є ефективною.

2. Змініть щось в іміджі. Купіть кілька хай недорогих речей, але таких, які вам дуже личать. То неважливо, ви чоловік чи жінка, але відвідини справного перукаря оптимізують ваш стан.

3. Напишіть список справ, які ще дають вам насолоду життям. Це можуть бути рибалка, шопінг, футбол чи бейсбол, прогулянки парком, вихідні на пляжі тощо. Внесіть малозатратні за часом та фінансами приємні зміни в щоденний побут. Оточіть себе приємними запахами, частіше змініть постільну білизну. Вимийте вікна – більше сонця – менше депресивних думок. І ще наведіть лад у власному помешканні, бо безлад в кімнаті має тенденцію якось непомітно заповзати в душу.

4. Якщо дозволяють фінанси, махніть на всі справи рукою, і відправляйтеся літаком на тиждень-другий у теплі краї. Досліджено, що зміна кліматичної зони на теплішу активізує процеси метаболізму – то ж поліпшується самопочуття.

5. Нема можливості надовше відлучитися?  2-3 рази на тиждень відвідуйте заняття з йоги. Згідно статистики, серед будистів, які найчастіше практикують йогічні медитації, депресії майже не зустрічаються. До того ж, йога сприяє гармонійному єднанню душі та тіла.

6. Спробуйте перебувати більше часу у колі людей, спілкування з якими дає вам позитивні емоції. В жодному випадку не варто усамітнюватися – відвідуйте друзів та знайомих, з якими у вас взаємна симпатія.

7. Перестаньте дивитися фільми жахів та криваву фантастику. Комедії, анекдоти, гумористичні передачі – це має стати основним у спілкування з телевізором.

8. Навчіться самомассажу. Простий масаж так званих універсальних точок протягом 5-10 хвилин допоможе повернути вам відмінне самопочуття.

9.  Елементарно виспіться день-другий – інколи саме фізична перевтома не дає можливості організму виробляти в достатній кількості гормони, які відповідають за наш радісний настрій. Подбайте про зручність ліжка – врешті-решт, купіть собі нове. Гарного ліжка ви точно достойні. Якщо вам не вдається самостійно відключитися від повсякденних турбот — спробуйте почитати на ніч щось легеньке, безтурботне, не вимагаюче глибокого осмислення. Пам’ятайте, що на запас не виспишся, не навідпочиваєшся і не наїсися.

10. Вчені встановили, що різні форми неврозів, психоемоційні перевантаження зустрічаються в людей зі слабкою статурою майже в п'ять разів частіше, ніж у осіб з гарним здоров'ям.

Додайте спортивних занять, навіть якщо ви перевантажені фізичною роботою. Ну хоч би легким ранковим бігом. Заняття спортом дають бадьорість, енергію, приємні емоції. Негативні почуття і думки зникають, натомість приходить відчуття радісного сприйняття оточуючого. Поліпшуються відбудовні процеси. Цей феномен досліджував видатний фізіолог І.П.Павлов, він дав йому назву «м’язова радість». В умовах сучасних перевантажень сильні і регулярно треновані м'язи – це той самий резерв, який допомагає підтримувати здоров'я і гарне самопочуття.

До речі, серед людей, які приділяли велику увагу своїй фізичній формі, були знаменитий полководець Суворов, вчений М. В. Ломоносов, письменник А. І. Купрін, (в свій час - один із кращих важкоатлетів і борців  м. Києва), чудовими боксерами були  англійський поет Д.Байрон, письменники Д. Лондон, Е. Хемінгуей.

11. Частіше посміхайтеся. Сміх – це психологічний каталізатор зняття стану втоми. Відстежуйте вираз обличчя - набусурманена людина сприймається як неприємна. В багатьох країнах непривітне обличчя вважається непристойним, бо воно несе на собі відбиток особистісних проблем, що автоматично відносить людину в категорію ненадійних партнерів. А щира посмішка – це цілунок душі. До того ж, покращаться ваші стосунки з оточенням, бо, як кажуть на сході: «В усміхнене обличчя стрілу не пустиш».

12. Всіх грошей не заробиш. Зменшіть свої трудові навантаження. Щастя, не в грошах, і навіть не в їх кількості. Це дещо інше. А постійні перевантаження виснажують тіло і душу, висмоктують вміння повноцінно радіти всім земним радощам. Заробляння грошей може стати такою ж залежністю, як у когось потреба пити чи грати.

13. Станьте для когось сонечком. Озирніться навколо. Ви обов'язково знайдете когось, кому ще гірше, ніж вам. Допоможіть цьому "комусь". Трансформувавши надлишок накопиченої негативної енергії на допомогу ближньому, ви виграєте подвійно. Ваша негативна енергія перезарядиться в позитивну й у вас підвищиться настрій, а внаслідок цього неодмінно покращиться загальне самопочуття.

Яку добру справу зробити? Пригрійте бездомне кошеня, відшукайте достоїнства у тієї, кого усі вважають поганулею і подаруйте їй комплімент, зробіть що-небудь добре для друга, потримайте маленьку ручку вашої дитини у своїй. Якщо сьогодні хтось став для вас хмарою, що затьмарює променисту радість дня, станьте ви для когось сонечком хоч на якийсь час. Тепло в душі відчувають не тільки ті, на кого спрямована ваша доброта і турбота, але і ви. Тільки намагайтеся якнайменше афішувати свої добрі справи -  тоді це більше гріє вашу власну душу. А Бог і так все про нас знає.

14. Якщо нічого з вищепереліченого не допомагає, вам потрібні вітаміни та антидепресанти, які повинен підібрати тільки фахівець. Гарні результати дають також відвідини психолога.

15. Менше тривожтеся і картайте себе за прорахунки. Зрілість не означає життя без помилок. Ви, до речі, теж не помилка природи – у Бога немає помилок. Ви не жертва – Бог не планував для вас такої долі. Довірте Богу ваші проблеми – він краще знає, як все вирішити. Переживання минулих проблем ще й ще раз спалює енергію сьогоднішнього дня. Не тривожтеся за майбутнє,  воно ще не відбулося. А щира молитва породжує спокій і умиротворення душі, що й забезпечує в підсумку досягнення всіх гарних звершень.

Линучи у далекі світи, не розгубіть у збиранні на зеленому доларовому полі матеріальних скарбів вміння чути голос власної душі. Щоб погляд залишався щиро відкритим, а очі сяяли довірою до світу.