Тим, хто тільки розпочинає вживати
(А душа міру знає?)
Чи не траплялося так з вашими знайомими, яких назвати алкоголіками просто гріх, що оточуючі вельми дивувались змінам їхньої поведінки опісля деякої дози прийнятого на душу алкоголю?
Чому таке трапляється? І як цьому запобігти?
Пропоную вам розмову про те, з чого і коли можуть розпочатися проблеми зі вживанням спиртного та як цього застерегтися.
І поведемо ми мову не про людей, у яких вже розвивається або й сформувалась хвороба під назвою алкоголізм. А про нас з вами, котрі інколи, подекуди, у зв’язку зі святами, традиціями чи обставинами дозволяють собі трохи „вжити”.
Етиловий спирт, який є основною складовою кожного алкогольного виробу, є речовиною, що отруює і змінює діяльність всіх органів та систем. Але в найбільшій мірі це стосується функцій головного мозку.
Отруєння мозку алкоголем розрізняють за формами і за ступенями.
Форм розрізняють три:
1. Типова (клінічна).
2. Атипова.
3. Патологічна.
Спочатку я розкажу вам про типову, її ще називають клінічною, форму сп’яніння. А про атипову і патологічну форми поговоримо опісля.
Клінічна форма алкогольного сп’яніння, або, правильніше сказати, отруєння етиловим спиртом розвивається з певною послідовністю змін у поведінці і реакціях.
Той, хто п’є навіть для покращення настрою, сам себе обманює. Стан сп’яніння, зазвичай, триває декілька годин і поділяється, згідно однієї з класифікацій, на шість етапів або ступенів.
1-й ступінь сп’яніння (отруєння алкоголем) – штучні веселощі, прояви деякої придуркуватості (розмовне - дуркування). На цьому етапі з’являються надмірні збудженість, балакучість (базіканння), зухвалість або/і нахабність, галасливість, самовпевненість, неадекватні наявній ситуації пустощі або бешкет („дуркування”).
Ну, наприклад, ось така власна поведінка сприймається п’яним як просто жарт: "Напилися з друзями і став я на тракторі ганяти по полю керівника. Він трохи не лопнув із страху. А я трохи не перекинувся. Назавтра штраф, звільнення з роботи.А робота була добра." (Зі спогадів питущої людини).
З української народної мудрості:
─ На гріш вип’є, а на карбованець галасує.
─ Мало чого буває, що п’яний співає.
─ Ні рак, ні жаба, а просто п’яний нахаба.
─ Весняний шлях не дорога, а п'яного мова не бесіда.
2-й ступінь сп’яніння (отруєння алкоголем) – буйність. Демонструє себе підвищеною дратівливістю, запальністю, розлюченістю, з’являється схильність до скандалів, бійки. Буйність не завжди проявляється у повній красі, - якщо деяких сп’янілих людей не чіпати, вони можуть поводитися більш-менш спокійно.
"В один з прекрасних червневих днів ми з товаришем і сусідом вирішили поїхати на острови і там продовжити в самоті підготовку до іспитів. На човен завантажили їжу, чотири пляшки "б1лого м1цного". Випили, поїли, трохи щось почитали, поки не закінчилося пійло. Через годину товариш привіз 10 пляшок і двох подруг. І так нам було добре, що виїхали з острова, забувши про подруг. Трохи не врізалися в зустрічний човен, але, видно, Бог милував. Прийшов додому, мати вліпила такий ляпас, що в очах зарябило. Сп'яну, звичайно, я підняв на матір руку. Брат пішов в захист матері. Я на нього з сокирою (попалась під руки). Мати, брат, невістка - хто куди, а я герой - крушу все, що під руку попадеться. Не знаю, чим би це все кінчилося, якби не міліція.” (Зі спогадів питущої людини).
З української народної мудрості:
─ Нап'ється, так з царями б'ється, а проспиться, так курки боїться.
─ Сьорбне чоловік чарку – наче сказиться.
─ Горілка багато шкоди робить: вона і розум затьмарить, і на зле штовхає.
─ Де п’ють, там і б’ють.
─ Напала брага на ворога.
─ Пий, та не вий, а підпивши, колотнечі не починай.
3-й ступінь сп’яніння (отруєння алкоголем) – паралічність. Збудженість змінюється все зростаючою загальмованістю. Характерними ознаками для цього стану є порушення координації рухівних актів: мови, жестів, ходи.
Анекдотик:
- Чому ви, - запитує суддя у звинуваченого, - шпурнули у голову гостя два келихи?
- Тому, що першим не втрапив.
З української народної мудрості:
─ Горілка з ніг людей збиває.
─ Прилип, як п’яний до тину.
─ У п’яниці коли не очі сині, так спина в глині.
─ Оре носом.
─ У п’яти вступило.
─ Язика не поверне, неначе він йому повстяний
─ То сторч, то боком, але дійшов.
─ Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить.
─ Казала горілка: "Ой, хто мене займає, - у голову зайду, руки-ноги одберу, так що і додому дороги не знайде”.
4-й ступінь сп’яніння (отруєння алкоголем) – безумство, божевілля. Це стан високого отруєння мозку алкоголем, коли втрачається узгодженість мозкової діяльності, свідомість пригнічена, здатність мислити порушена, а інколи навіть повністю втрачається. Тому божевільно сп’янілий найчастіше не дуже розуміє, що говорить, робить, може бурмотіти всілякі безглуздя та нісенітниці. Власне, ознаки божевілля спостерігаються і в трьох попередніх ступенях, але найбільш яскраво проявляються в четвертому ступені.
"Справа була восени. Чоловік моєї сестри приніс зайця. Сусід з насмішкою говорить: „Скільки за зайця дав?” Зять говорить: „Зараз покажу”. Узяв рушницю і застрелив сусіда. Побачивши, що той мертвий, застрелив і себе." (Зі спогадів питущої людини).
З української народної мудрості:
─ Горілка без вогню розум спалить.
─ П’яний та дурний – рідні брати.
─ Прощай розум, завтра побачимось.
─ Не шкода горілки випитої, а шкода розуму пропитого.
─ П’яний собі розум відбирає.
─ Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще гірше забруднить.
─ П’яний гірше скаженого пса.
─ Люди п’яні голову гублять.
─ Хміль шумить, розум мовчить.
─ Вино з розумом не ладнає.
5-й ступінь сп’яніння (отруєння алкоголем) – алкогольний сон. Сп’янілий майже повністю втрачає чутливість, але його ще можна тим чи іншим чином розбудити або й навіть поставити на ноги, та розлад рушійних актів не дає можливості самостійно пересуватись.
З української народної мудрості:
─ Хто по повній наливає, той під тином спочиває.
─ П’яному і калюжа по вуха.
─ П’яний, аж валяється.
─ Підгуляв, що і з копит збився.
6-й ступінь сп’яніння (отруєння) – наркозність.
З подальшим підвищенням концентрації в крові етилового спирту проявляється його анальгезуюча дія, і алкогольний сон переходить в алкогольний наркоз. Сп’янілий повністю втрачає чутливість, тому він може втопитися у ванній чи в калюжі, згоріти у полум’ї пожежі, викликаної запаленою цигаркою, що випала з рота. Ця ступінь отруєння спиртним нерідко спричиняє декомпенсацію функції багатьох внутрішніх органів, що теж може призводити до летального кінця („впився до смерті”).
"У лютому цього року в своєму власному будинку згорів в пожежі ще один мій товариш. З дружиною він розлучився, - зрозуміло, через п'янку. Залишилося двоє дітей. І ось чергова п'янка. Дуже багато випивши, він прийшов додому і ліг в ліжко. Перед сном він завжди запалював цигарку...” (Зі спогадів питущої людини).
З української народної мудрості:
─ Душа міру знає – вип’є, а потім лежить.
─ Хоч йому зуби вибери.
─ Пив не наживо, а на смерть.
─ Горілка мене родила, горілка мене хрестила, вона мене і в труну вжене.
Ми з вами вели мову про типову форму отруєння алкоголем, але в житті не завжди буває так.
Деякі люди, а особливо часто ті, хто відноситься до так званої групи ризику, найчастіше дають атипові форми сп’яніння. Атипова форма алкогольного отруєння мозку – це коли ступені сп’яніння розвиваються непослідовно або ж деякі з них зовсім випадають. Наприклад, без всяких веселощів відразу наступає паралічність або, що ще страшніше, божевілля чи наркозність.
А ще варто пам’ятати, що атипові та патологічні форми сп’яніння можуть спостерігатися у будь-кого, навіть у тих, хто довгий час мав тільки клінічні (типові) прояви отруєння алкоголем.
Ще більш загрозливим явищем є так звана патологічна форма сп’яніння. Розвивається вона раптово, нерідко навіть після вживання найменших доз спиртного, а надто коли це спиртне є підробкою. Тоді людина стає абсолютно непередбачуваною у своїх діях. Найчастіше ця форма отруєння стає приводом для відкриття кримінальних справ. Що варто відмітити – сам хворий нічого не пам’ятає з того, до чого він був причетний.
Підсумовуючи, необхідно зазначити, що ніколи не можна бути впевненим у тому, як швидко і яким чином проявить себе отруєння алкоголем. То ж шануймося. Щоб не спаплюжити долю і не сплюндрувати плани на майбутнє, варто якомога найдовше відтягнути перше вживання спиртного. А в разі, коли воно вже відбулося, спробуйте зробити свої зустрічі із „зеленим змієм” якомога рідшими та нетривалими.
Пий воду, вода не збентежить розуму.
(З української народної мудрості) | 
Головна сторінка 
Про методи лікування