«Од тюрми, од суми та од горілки не зарікайся».
(Українське, мудрість моєї мами)
«Лжі блюдися, і п’янства, і блуду, в тім бо душа гине і тіло», — наставляв було нащадків Володимир Мономах. Візьміть оте до уваги: попервах погибіль душі, а вже затим — тілу.
Колись наші пращури здивовано запитували за відповідних ситуацій: «Звідкіль вона трапилася — така лиха людина?» А тим часом ми все частіше схильні сторожко розмірковувати: «А чом то він (вона) такий добрий (така добра)? Либонь, чогось від мене хоче».
Що це, — звиродніння?
Більше нездужають, дочасно помирають батьки; швидше старіє і згасає кохана, люблять і ненавидять водночас діти.
Страшна хвороба — алкоголізм — розіслалася під ногами болотяним багниськом, порослим по верхові зелененькою травичкою. Так і вабить погляд: «Присядь, перепочинь, розважся по турботах дня». В цілому цивілізованому світі термін «алкоголік» — це слово-діагноз. Таке сприймається спокійно, з розумінням, як і слова «діабетик», «сердечник», «ревматик».
У нас же слово «алкоголік» — то образа. Якщо людина лікується від алкоголізму, вона найчастіше намагається приховати цей факт своєї біографії, і — на німий подив колишніх "друзів”-пияків — указувати пальцем кудись у місце розташування якогось органу і вибачливо, з почуттям провини бурмотіти: «Та ось, — шлунок (серце, печінку) щось прихопило, утримуюсь поки».
Здорова і непитуща людина у суспільстві, що практично спилося, мусить удавати хвору, аби справді бути здоровою і нормальною. | 
Головна сторінка 
Про методи лікування