Серед питущих побутує думка, що алкоголік — це нечупарно зодягнена, а то й геть занедбана людина. Із червоним обличчям, синім носом і тремтячими руками, — вони стовбичать біля «ганделиків», — сподіваючись на дармову випивку, чи оті, які метикують «на трьох» і ночують здебільшого на лаві в міському парку або під парканом. Так, — це алкоголізм, але вже у прикінцевій його формі, коли врятувати людину дуже важко. Хіба що за допомогою медицини продовжується на якийсь час тлінне існування нещасного на цій землі. Хвороба розпочалася ще куди-но раніше. Як вагітність має свої етапи — два тижні, два місяці, п’ять місяців, дев’ять місяців, — так і алкоголізм розвивається поступово, часто непомітно для питущого, переходячи з однієї стадії в іншу.
«ВЕСЕЛИЙ ХЛОПЕЦЬ»
(перша стадія)
Переважає психічна залежність від алкоголю (подобається стан алкогольного сп’яніння – хворий часто відчуває в цій стадії розпруження, стан легкого піднесення, відсторонення від життєвих проблем). Дози спиртного і частота вживання поступово вдвічі-втричі зростають (зростає толерантність). Зникає блювотний рефлекс. Абстинентний (похмільний) синдром слабко проявлений. З фізичних руйнувань найбільш яскраво помітні зміни з боку нервової системи (емоційно-вольова лабільність - легкі перепади настрою від радісного збудження до дратівливості на фонідріб’язкових емоційних навантажень).
Знижується моральність-все частіше простежується байдужість до проблем сім’ї, брехливість, хвалькуватість, нахабність. Стійка алкогольна анозогнозія (заперечення наявності хвороби внаслідок зниження критичного ставлення до себе). Пиятики камуфлюються під загальноприйнятні традиції („зустрів старого друга”, допомагав товаришу по гаражу”, „день народження на роботі справляли” тощо).
«Я П’Ю, — А ВСЕ МАЛО…»
(друга стадія алкоголізму)
Вимальовується форма алкоголізму (систематична, запойна, навзмінна). Дози алкоголю зростають. В першій половині другої стадії вони сягають апогею (найвищих кількостей) і можуть довгий час утримуватися на одному рівні, але ближче до третьої стадії – знижуються. Блювотний рефлекс відсутній. Яскраво демонструють себе як психологічна („вип’ю – і на душі легше”), так і фізична (потреба вжити спиртне) залежність від алкоголю. Але періоди алкогольної ейфорії (відчуття задоволення, на мові питущих – „кайфу”) скорочуються, натомість поступаючись пригніченню а чи агресії. Це породжує бажання „наздогнати дозу”, що призводить до систематичного ураження організму. Все більш тяжкими стають страждання в період абстиненції (похмілля). Як адаптаційно-захисна реакція (пристосування до похмільних страждань) посилюється нюх на спиртне.
Все більшої руйнації зазнає мозок. Виникають випадіння пам’яті (симптом палімсестів), коли уривчасті спогади поступаються місцем забуванню все більших відрізків періоду сп’яніння. Прогресує руйнування особистості – дратівливість переростає в нахабність, цинізм, а то й брутальність. З’являєтьсяспецифічний алкогольний гумор. Джерелом позитивних емоцій стає, перш за все, алкоголь.
До втрати відчуття кількісного контролю приєднується втрата відчуття ситуативного контролю (управління транспортом у стані алкогольного сп’яніння, вживання алкоголю у випадкових компаніях тощо).
Починаючи з другої стадії, хворому без сторонньої допомоги відмовитись від спиртного практично неможливо, хоча іноді під тиском обставин він може витримувати певні інтервали тверезості.
«ОБЕРЕЖНО, ДВЕРІ ЗАЧИНЯЮТЬСЯ…»
(третя стадія алкоголізму)
Все більше згасає, скорочується в часі стан алкогольної ейфорії. Поступово в життя вповзає депресія, яка змінюється спалахами злостивості та агресії. Можливості організму розщеплювати алкоголь швидко знижуються, тому дози зменшуються. Але потреба в спиртному велика і стає практично непереборною після ранкового вживання („алкогольна спрага”).
Порушується діяльність всіх органів і систем. Похмільні страждання настільки значущі, що спиртне використовується перш за все в ролі знеболюючого. Нерідко хворі починають красти, виносити речі з дому за пляшку. Якщо звичайні алкогольні вироби недосяжні, в хід йдуть сурогати.
Величезна втрата кількісного та ситуаційного контролю (зазвичай п’ють доти, допоки є спиртне або „до упора”). Алкоголізм майже завжди систематичний або ж запої вельми тривалі.
Розриваються виробничі та сімейні взаємозв’язки. Швидко наростає соціальна, психічна та фізична деградація особистості. Критичне ставлення до свого стану здебільшого відсутнє.
Якщо хворий залишається без підримки близьких – сам на сам зі своєю хворобою – він, як правило, поповнює безріднє плем’я бомжів.
Полное или частичное использование отражённого в сайте фото, видео и аудио материалов запрещено.
При использовании текстовых материалов сайта в сети Интернет, в том числе при цитировании и в обзорах печати,
гиперссылка на www.nadiya.com.ua обязательна.
Головна сторінка 
Про методи лікування